Разделы:
Исследованиями доказано
Динаміка рівнів цитокінів у хворих на поліноз під впливом різної кількості курсів АСІТ
страницы: 58-61
Поліноз є типовим прикладом атопічного захворювання, перебіг якого належить до IgE-залежних алергійних реакцій І типу. Основну роль у розвитку таких реакцій відводять дисбалансу в системі субпопуляцій Т-лімфоцитів-хелперів 1 і 2 типу (Тh1, Тh2), опосередкованому змінами цитокінового профілю. Відомо, що клітини субпопуляції Тh1 продукують прозапальні цитокіни – інтерлейкіни (IL)-2, -12, інтерферон-гамма (INF-γ), які посилюють клітинний і пригнічують гуморальний імунітет, а клітини субпопуляції Тh2 продукують IL-4, -5, -10 та інші, сприяють активації В-лімфоцитів і продукції антитіл, зменшують утворення прозапальних цитокінів.
IgE-відповідь на алерген індукована взаємодією Т-клітин і антигенпрезентувальних клітин, яка призводить до переважної стимуляції вивільнення IL-4, одночасного пригнічення секреції INF-γ і перемикає активовані В-лімфоцити на синтез IgE. Цей процес відбувається в ранній період імунної відповіді і залежить від послідовності секреції різних лімфокінів. Зокрема IL-4 посилює експресію СD23 (низькоафінний рецептор IgE), що супроводжується накопиченням IgE-зв’язувальних факторів, які підтримують синтез IgE, можливо за участі інших лімфокінів (IL-5, -6). IL-10 запобігає розвитку імунної відповіді нормергічним шляхом, посилюючи її гуморальну складову і зумовлюючи алергійну реактивність організму. Інтерферони, особливо INF-γ і меншою мірою – INF-α, зазвичай гальмують функцію IgE-утворювальних клітин як на етапі перемикання на синтез IgE, так і на більш пізніх етапах. IL-5 виконує особливо важливу роль у пізній фазі алергійного запалення, оскільки є вибірковим стимулятором як диференціювання еозинофілів, так і їх адгезії та активації. Стимуляція функції Тh2-клітин характеризується зміною цитокінового профілю у бік збільшення утворення IL-4, -5, -10 і пригнічення продукції INF-γ.
Таким чином, цитокіни, такі як IL-4, -5, -10, можуть бути маркерами активності Тh2-лімфоцитів, а INF-γ і IL-12 – маркерами активності Тh1-відповіді. |
Патогенетичним методом лікування полінозу, що діє на всі ланки патогенезу, тобто алергійного запалення, є алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) пилковими алергенами.
Незважаючи на багаторічну історію клінічного застосування цього методу лікування, механізми його дії вивчено недостатньо.
З огляду на виклади, метою нашого дослідження було вивчення динаміки рівнів цитокінів у хворих на поліноз під впливом різної кількості курсів АСІТ.
Матеріали та методи дослідження
Під нашим спостереженням перебували 90 хворих на поліноз у формі алергійного риніту (АР) і ринокон’юнктивіту віком від 18 до 55 років. Середній вік (M±s) – 35,6±10,9 року; серед них жінок – 53 (58,9%), чоловіків – 37 (41,1%).
У всіх хворих було виявлено сенсибілізацію до алергенів полину, амброзії, лободи, кукурудзи, циклахени, соняшника за допомогою прик-тестів з відповідними алергенами виробництва ТОВ «Імунолог» (м. Вінниця, Україна).
Усім пацієнтам було проведено передсезонну АСІТ причинно-значущими алергенами за експрес-схемою. Для цього використовували водно-сольові розчини алергенів (в 1 мл розчину – 10 000 PNU алергену) виробництва ТОВ «Імунолог» (м. Вінниця, Україна). Сорок три (47,8%) хворих одержали 1 курс, 16 (17,8%) – 2 курси, 12 (13,3%) – 3 курси, 19 (21,1%) пацієнтів – 5 курсів АСІТ. Виділені підгрупи за кількістю курсів АСІТ були порівняними за віком (p>0,10 при всіх порівняннях) і статтю (p>0,20) пацієнтів.
У всіх хворих визначали рівень IL-4, -5, -10, -12, INF-γ у сироватці крові до і після відповідного курсу АСІТ. Імунологічне дослідження проводили методом твердофазного імуносорбентного ензимзв’язаного аналізу за допомогою діагностичних реагентів компанії «Diaclone» (Франція).
Обробку отриманих даних здійснювали з використанням пакету програм Statistica v6.1® (Statsoft Inc., США). У таблицях і тексті наведено статистичні показники: кількість спостережень (n), середнє арифметичне (М), стандартне відхилення (s), медіана (Ме), коефіцієнт варіації (С, %). Згідно з перевіркою відповідності розподілу показників, що вивчали, нормальному закону за критеріями Колмогорова – Смирнова з поправкою Лілієфорса і Шапіто – Уїлка встановлено наявність відмінностей в окремих групах і на певних етапах дослідження, причому в більшості випадків (80%) гіпотеза про нормальний закон розподілу відповідно до критерію Колмогорова – Смирнова не відхилялася (p>0,05). З урахуванням цього під час порівняння використовували параметричні (критерій Стьюдента) і непараметричні методи (критерій Вілкоксона) оцінки вірогідності відмінностей, а рівень значущості відмінностей (р) зазначено з урахуванням результатів, отриманими за всіма методами. Вірогідність відмінностей відносних показників оцінювали за критерієм Пірсона (χ2).
Результати дослідження та їх обговорення
Встановлено, що у хворих на поліноз після передсезонної АСІТ
відбувалося вірогідне зниження вмісту в сироватці крові прозапальних IL-4 і IL-5 (р<0,001), підвищення продукції протизапальних IL-12 і INF-γ (p<0,001), а також намітилася тенденція до зниження вмісту IL-10 (p>0,30). Ці результати свідчать про позитивний вплив АСІТ на цитокіновий профіль хворих на поліноз і перемикання відповіді з Тh2 на Тh1-клітини.
Показник |
M±s (Me), пг/мл |
Рівень значущості різниці (р) за критерієм |
||
До АСІТ |
Після АСІТ |
Стью-дента |
Вілкоксона |
|
|
IL-4 |
0,65±0,32 (0,56) |
0,53±0,27 (0,48) |
р <0,001 |
р <0,001 |
|
IL-5 |
4,64±1,92 (4,31) |
3,62±1,48 (3,32) |
p <0,001 |
p <0,001 |
|
IL-10 |
6,15±1,55 (5,70) |
5,87±2,23 (5,75) |
p=0,328 |
p=0,544 |
|
IL-12 |
82,2±60,9 (63,0) |
118,4±72,6 (116,2) |
p <0,001 |
p <0,001 |
|
INF-γ |
3,39±1,93 (3,00) |
9,93±8,17 (8,45) |
p <0,001 |
p <0,001 |
Аналіз впливу різної кількості курсів АСІТ на динаміку вмісту вищезазначених цитокінів у хворих на поліноз дав змогу встановити певні закономірності
.
Показник |
M±s (Me), пг/мл |
Рівень значущості різниці (р) за критерієм |
||
До АСІТ |
Після АСІТ |
Стьюдента |
Вілкоксона |
|
|
IL-4 |
0,66±0,36 (0,56) |
0,53±0,23 (0,49) |
p=0,014 |
p=0,011 |
|
IL-5 |
5,03±2,37 (4,40) |
3,78±1,56 (3,49) |
p<0,001 |
p<0,001 |
|
IL-10 |
6,04±1,42 (5,70) |
6,01±2,26 (5,60) |
p=0,932 |
p=0,970 |
|
IL-12 |
88,0±65,9 (63,0) |
104,2±40,7 (111,3) |
p=0,099 |
p=0,030 |
|
INF-γ |
3,45±2,37 (2,30) |
10,56±10,46 (8,50) |
p<0,001 |
p<0,001 |
Показник |
M±s (Me), пг/мл |
Рівень значущості різниці (р) за критерієм |
||
До АСІТ |
Після АСІТ |
Стьюдента |
Вілкоксона |
|
|
IL-4 |
0,63±0,27 (0,57) |
0,46±0,10 (0,46) |
p=0,049 |
p=0,017 |
|
IL-5 |
3,71±1,26 (3,93) |
3,42±1,14 (3,32) |
p=0,380 |
p=0,301 |
|
IL-10 |
6,62±1,75 (6,60) |
6,35±2,75 (6,15) |
p=0,698 |
p=0,691 |
|
IL-12 |
88,3±78,2 (67,0) |
102,7±53,9 (82,9) |
p=0,460 |
p=0,408 |
|
INF-γ |
3,33±1,50 (3,00) |
8,89±6,67 (6,75) |
p=0,005 |
p=0,005 |
Показник |
M±s (Me), пг/мл |
Рівень значущості різниці (р) за критерієм |
||
До АСІТ |
Після АСІТ |
Стью-дента |
Вілкоксона |
|
|
IL-4 |
0,65±0,21 (0,60) |
0,50±0,10 (0,50) |
p=0,049 |
p=0,046 |
|
IL-5 |
4,58±0,96 (4,50) |
2,93±0,99 (2,95) |
p=0,002 |
p=0,004 |
|
IL-10 |
6,64±1,76 (6,70) |
5,51±2,17 (5,65) |
p=0,221 |
p=0,308 |
|
IL-12 |
74,5±41,3 (67,0) |
194,1±133,4 (143,7) |
p=0,012 |
p=0,019 |
|
INF-γ |
3,32±1,18 (3,40) |
7,90±3,04 (7,75) |
p<0,001 |
p=0,003 |
|
Показник |
M±s (Me), пг/мл |
Рівень значущості різниці (р) за критерієм |
||
|
До АСІТ |
Після АСІТ |
Стью-дента |
Вілкоксона |
|
|
IL-4 |
0,66±0,36 (0,55) |
0,61±0,45 (0,47) |
p=0,605 |
p=0,277 |
|
IL-5 |
4,42±1,42 (4,07) |
3,88±1,75 (3,22) |
p=0,275 |
p=0,027 |
|
IL-10 |
5,68±1,47 (5,30) |
5,38±1,73 (5,50) |
p=0,553 |
p=0,984 |
|
IL-12 |
68,8±41,4 (56,9) |
116,0±66,3 (118,1) |
p=0,003 |
p=0,002 |
|
INF-γ |
3,35±1,63 (3,00) |
10,67±5,18 (5,10) |
p<0,001 |
p<0,001 |
Як видно з табл. 2, після першого курсу АСІТ спостерігали основні тенденції, характерні для всієї групи хворих на поліноз, описані вище: вірогідне зниження рівнів IL-4 (р<0,05) і IL-5 (р<0,001) та збільшення вмісту IL-12 (р<0,05) і INF-γ (p<0,001), що також свідчить про перемикання на Тh1-відповідь. Проте активність IL-12 збільшилася не так виражено, як загалом по групі: на 18,4 проти 44,1% відповідно, а рівень протиалергійного IL-10 залишився незміненим (p>0,90).
У табл. 3 відображено динаміку рівня цитокінів після 2 курсів АСІТ. Як бачимо, статистично значущі зміни середніх рівнів відбулися лише за показниками IL-4 (р<0,05) і INF-γ (p<0,01). Збільшення продукції IL-12 з одночасним зменшенням утворення IL-5 і IL-10 було слабко виражене (p>0,30). Відсутність вірогідних зсувів середніх значень показників частково можна пояснити їх високою варіабельністю, особливо вмісту IL-12, який в середньому збільшився на 16,3% (медіана – на 23,7%), а коефіцієнт варіації становив С=88,5% до початку другого курсу АСІТ і С=52,5% – після нього.
Найкращу динаміку показників цитокінового профілю відзначено після 3 курсів АСІТ. Як видно з табл. 4, під впливом АСІТ відбулося вірогідне зниження вмісту протиалергійних цитокінів IL-4 (р<0,05) і IL-5 (р<0,001) зі значним підвищенням продукції INF-γ (p<0,003) і IL-12 (р<0,05), а також намітилась тенденція до зниження вмісту IL-10 (p>0,30). Варто зазначити динаміку вмісту IL-12 і INF-γ, середній рівень яких збільшився після АСІТ відповідно в 2,6 і 2,4 разу. Ці дані підтверджують чітке перемикання відповіді з Тh2 на Тh1.
П’ятиразове застосування передсезонної АСІТ пилковими алергенами у хворих на поліноз дало змогу стабілізувати баланс основних цитокінів алергійного запалення в системі субпопуляцій Тh1/Тh2-клітин (табл. 5). Зокрема відзначено вірогідне збільшення синтезу INF-γ (підвищення в 3,2 разу; p<0,001) і IL-12 (в 1,7 разу; р<0,01), а також зменшення активності IL-5 (на 12,2%; р<0,05 за критерієм Вілкоксона). Відсутність значних змін рівня IL-4 (p>0,20) можна пояснити значною варіабельністю значень: показник у середньому зменшився на 7,6% (медіана – на 14,5%), а коефіцієнт варіації становив С=54,6% до початку 5-го курсу АСІТ і С=73,5% – після нього. Це, своєю чергою, можливо, пов’язано з приєднанням у обстежуваних хворих додаткової сенсибілізації кліщами Dermatofagoides, щодо якої АСІТ не проводили.
_1.gif) |
Отже, можна зазначити, що вірогідних розбіжностей між вихідними рівнями IL-4, -5, -10, -12 і INF-γ та їх вмістом після проведення АСІТ залежно від кількості курсів не спостерігали (p>0,10 при всіх множинних порівняннях груп за дисперсійним аналізом ANOVA і Крускала – Уолліса).
Після курсів АСІТ, незалежно від їх кількості, у хворих на поліноз відбувається вірогідне (р<0,01-0,001) підвищення середніх значень маркеру активності Тh1-клітин INF-γ (див. рисунок). Вірогідне підвищення іншого маркеру Тh1 – IL-12 – спостерігають після всіх курсів АСІТ, окрім другого. Щодо динаміки маркерів активності Тh2, то вона залежала від кількості курсів АСІТ. Зокрема вірогідне (р<0,05-0,001) зниження рівня IL-4 (рання фаза запалення) спостерігали після всіх курсів, крім п’ятого; зменшення продукції IL-5 (відповідає за пізню фазу запалення) – після всіх курсів, крім другого. Динаміка рівня IL-10 була слабко вираженою, особливо після першого і п’ятого курсів АСІТ (p>0,90), що може свідчити про зниження активності Тh2-клітин. Позитивну динаміку продукції всіх цитокінів, що їх вивчали, крім IL-10, відзначено після третього курсу АСІТ, що свідчить про стійку тенденцію до перемикання відповіді з Тh2 на Тh1, яка зміцнилася після проведення п’яти курсів АСІТ.
Висновки
1. Для визначення потрібної кількості курсів АСІТ необхідно визначити в сироватці крові вміст IL-4, -5, -10, -12 і INF-γ, які є маркерами активності Тh2/Тh1-відповіді.
2. Вірогідне перемикання відповіді з Тh2 на Тh1-клітини починається лише після третього курсу передсезонної АСІТ причинно-значущими пилковими алергенами.
Література
1. Алешина Р.М. Комбинированная аллерген-специфическая иммунотерапия у больных поллинозом и объективные критерии ее эффективности / Р.М. Алешина, В.В. Лейкина // Астма та алергія. – 2003. – № 4. – С. 14-17.
2. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – К., 2006. – 482 с.
3. Заболотний Д.І., Пухлик Б.М. Алергічний риніт / Д.І. Заболотний, Б.М. Пухлик // Лікування та діагностика. – 2002. – № 3. – С. 20-25.
4. Клинические рекомендации по диагностике и лечению аллергического ринита / А.С. Лопатин, И.С. Гущин, А.В. Емельянов и др. // Consilium medicum. – 2001. – Приложение. – С. 33-44.
5. Паттерсон Р. Аллергические болезни (диагностика и лечение) / Р. Паттерсон, Л. Гример, П. Гринберг. – М., 2000. – 734 с.
6. Пухлик Б.М. Элементарная алергология. – Винница, 2002. – 148 с.
7. Пухлик Б.М. Алергологія. – Вінниця, 1999. – 240 с.
8. A double-blind placebo-controlled evaluation of SLIT with a standardized ragweed extract in patients with seasonal rhinitis / С. Andre, M. Perrin-Fayolle, M. Grosclaude, P. Couturier [et al.] // Int. Arch. Allergy. Immunol. – 2003. – N 131. – P. 111-118.
9. Allergen immunotherapy: Therapeutic vaccines for allergic diseases. A WHO position paper / Int. J. Immunorehabil. – 2000. – № 3. – С. 52-57.
10. Allergic rhinitis and it`s impact on asthma (ARIA) / J. Bousquet, P. Van Cauwenberge, N. Khaltaev and the Workshop Expert Panel // Allergy. – 2002. – Vol. 57, N 9. – P. 841-855.
11. Bachert C. Decongestant efficacy of desloratodine in patients with seasonal allergic rhinitis / Bachert C. //Allergy. – 2001. – Vol. 56. – P. 14-20.
12. Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma (ARIA) / J. Bousquet, N. Khaltaev, A.Cruz [et al.] // Allergy. – 2008. – Vol. 63. (Suppl. 86). – P. 8-160.
