Резолюція ІХ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Питання імунології в педіатрії» (29-30 жовтня 2009 р., м. Київ)

29-30 жовтня у приміщенні Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика за сприяння дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) відбулась ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю, присвячена питанням вакцинації у дітей. У роботі конференції взяли участь понад 600 осіб: представники Міністерства охорони здоров’я, Академії медичних наук України (академіки, члени-кореспонденти), професори та доценти вищих медичних навчальних закладів, представники ДП «Центр імунобіологічних препаратів», головні імунологи, педіатри та епідеміологи з кожної області України, практикуючі лікарі, слухачі НМАПО, інтерни, провідні спеціалісти галузі з Литви та Росії.
Враховуючи загрозливу ситуацію, що склалася в країні щодо імунопрофілактики інфекційних захворювань (зниження рівня охоплення населення, необґрунтовані масові відмови від щеплень, які підтримуються зокрема медичними працівниками, антивакцинальні виступи в мас-медіа тощо), учасники ІХ Всеукраїнської конференції «Питання імунології в педіатрії» висловлюють занепокоєння з приводу виникнення спалахів та епідемій інфекційних захворювань. Ввважаючи, що альтернативи вакцинації як заходу профілактики інфекцій не існує, звертаємося до громадськості з такими пропозиціями:
1. Сприяти впровадженню Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних захворювань на 2009-2015 рр.
1.1. Звернути увагу органів виконавчої влади на необхідність придбання вакцин за державні кошти на наступний рік у грудні поточного року для запобігання порушенню графіку Національного календаря щеплень.
2. Головним імунологам і головам комісій зі щеплення продовжувати активну пропаганду переваг програм вакцинопрофілактики в усіх засобах масової інформації та взяти активну участь у тижні вакцинації ВООЗ.
3. Завершити перероблення наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р.:
3.1. Зберегти вакцинацію проти гемофільної інфекції типу b, яка вже тепер дала змогу знизити малюкову смертність від пневмонії в 2 рази, від септицемії – в 1,5, від менінгіту – на 30%.
3.2. Впровадити нові вакцини проти ротавірусної, пневмококової, менінгококової інфекцій та онкогенних штамів вірусу папіломи людини.
4. Проводити обов’язкову щорічну вакцинацію проти грипу представників груп ризику сучасними вакцинами згідно із Загальнодержавною програмою імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних захворювань на 2009-2015 рр. та рекомендаціями ВООЗ щодо охоплення вакцинацією не менше 75% цього контингенту.
4.1. Пропагувати вакцинацію проти грипу серед усіх верств населення як ефективний захід профілактики ускладнень і смертності.
4.2. Через поширення пандемічного грипу А (H1N1) (Каліфорнійського) звернутися до уряду країни з вимогою:
• не припиняти щеплення проти сезонного грипу в регіонах, де не перевищено епідемічний поріг захворюваності ГРЗ. У Мексиці, що першою стикнулася з А (H1N1), завдяки вакцинації проти сезонного грипу вдалося захистити 30% осіб похилого віку від пандемічного, при цьому жодна щеплена людина не померла від грипу;
• забезпечити населення (передусім групи ризику) пандемічними вакцинами і противірусними препаратами для профілактики та лікування пандемічного грипу.
4.3. Проводити державні тендери із закупівлі вакцин проти грипу на сезон у червні-липні поточного року.
5. Впроваджувати в клінічну практику застосування полівалентних вакцин як таких, що сприяють збільшенню охоплення щепленнями та своєчасності вакцинації згідно з Національним календарем щеплень.
6. Заборонити формулювання додаткових протипоказань до щеплень окрім тих, які передбачені наказом МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р.
7. Не допустити зниження рівня охоплення населення вакцинацією нижче 95%, що може загрожувати національній безпеці країни.
8. Запропонувати впровадження програми довакцинації за віком верств населення, що не були імунізовані згідно з Національним календарем щеплень, наприклад, проти гепатиту В.
9. Організувати державні кабінети щеплення для проведення додаткової вакцинації для дітей груп ризику, що цього потребують.
10. Головним імунологам і головам комісій зі щеплення продовжувати активну пропаганду переваг програм вакцинопрофілактики в усіх засобах масової інформації.
11. Привернути увагу влади до необхідності заборони непрофесійних висловлювань медичних працівників щодо доцільності виконання Національної програми щеплення в засобах масової інформації та серед населення.
12. Розцінювати дії медичних працівників, спрямовані на дискредитацію вакцинопрофілактики, як професійну некомпетентність.
13. Розглядати необґрунтовану відмову батьків від профілактичних щеплень як варіант синдрому жорстокого поводження з дитиною у вигляді ненаданих базових умов.
14. Відповідальність за стан здоров’я дитини в разі необґрунтованої батьківської (опікунської) відмови від профілактичних щеплень покласти на батьків (опікунів).
15. Відповідальність за стан здоров’я дітей у колективі, в якому перебуває необґрунтовано невакцинована дитина, покласти на батьків (опікунів) цієї дитини.
16. Забезпечити центри клінічної імунології сучасним обладнанням (проточний цитофлуориметр, нефелометр) та діагностичними тест-системами.
17. Підвищувати рівень кваліфікації лікарів усіх спеціальностей на до- та післядипломному рівнях завдяки збільшенню кількості годин на викладання питань клінічної імунології й імунопрофілактики на клінічних кафедрах.
18. Забезпечити централізоване надання препаратів внутрішньовенного імуноглобуліну пацієнтам з первинними імунодефіцитами.
Резолюція була підтримана всіма учасниками конференції.