Регіональні особливості пилкової сенсибілізації

сторінки: 66-67

(за даними Обласного дитячого алергоцентру, м. Харків)

В.А. Клименко, д.м.н., зав. кафедри, А.В. Серветник кафедра пропедевтики педіатрії № 2 Харківський національний медичний університет, Л.М. Адарюкова, зав. Харківського обласного дитячого алергоцентру КЗОЗ Обласна дитяча клінічна лікарня № 1

17_6_7.jpg

За даними ВООЗ, близько 5% дорослого та 15% дитячого населення страждають на алергійні захворювання. Питома вага полінозів серед них становить близько 29% [3]. Найпоширенішими клінічними проявами полінозів є алергійний риніт (95–98%), алергійний кон’юнктивіт (91–95%) та бронхіальна астма (30–40%). Проблема діагностики та лікування полінозів має значні регіональні відмінності; вони зумовлені відмінностями кліматичних умов, флори, термінів пилкування рослин, властивостей пилку (зміною його алергенних якостей залежно від екологічного стану довкілля) [1]. Становлення аеропалінологічної служби в Україні було розпочато лише у 90-ті роки ХХ ст. Згідно з результатами проведених досліджень, не можна екстраполювати дані, отримані в межах однієї клімато-географічної зони, на інші. Навіть у межах однієї країни є суттєві відмінності щодо спектра пилкової сенсибілізації, термінів початку і тривалості клінічних проявів полінозів [6].

Метою пропонованого дослідження було вдосконалення діагностики та лікування полінозів у дітей Харківської області шляхом встановлення регіональних особливостей пилкової сенсибілізації.

Об’єкт і методи дослідження

Роботу виконано на базі Обласного дитячого алергоцентру при КЗОЗ ОДКЛ № 1 (головний лікар – к.м.н., доц. О.В. Піонтковська). Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб дітей з алергійними захворюваннями, що перебували на обстеженні в центрі протягом 2010 р. Визначення пилкової сенсибілізації проводили методом шкірного ротаційного прик-тесту згідно з методикою Б.М. Пухлика [2]. Досліджували реакції до 37 пилкових алергенів виробництва ТОВ «Імунолог» (Вінниця, Україна; див. таблицю). Під час аналізу враховували позитивну, виражено позитивну та гіперергічну реакції (від «++» до «++++»). Статистичну обробку результатів виконано за допомогою методів параметричної статистики на ПК з використанням програми Exсel 2003.

Результати дослідження та їх обговорення

У 2010 р. алерготестування з пилковими алергенами проведено у 685 дітей віком 3–17 років з такими нозологічними формами: бронхіальна астма (426 дітей), алергійний риніт (368), атопічний дерматит (127), алергійний дерматит (42), кропив’янка (41). Значущу сенсибілізацію до пилкових алергенів виявлено у 311 (45,04%) дітей, серед яких хлопчиків було 29,58%, дівчаток – 70,42%. Отримані результати наведено в таблиці (рослини ранжовані щодо зменшення їх алергенних властивостей).

У більшості дітей (276 (88,7%) пацієнтів) визначено полівалентну сенсибілізацію.

Аналіз пилкової сенсибілізації дав змогу виявити найбільш репрезентативні алергенні таксони для Харківського регіону, а саме бур’янисті трави (амброзія, полин, цикламена). Серед дерев перші рангові місця за алергенними властивостями посідають тополя, акація, клен, вільха, дуб. Береза, пилок якої є частою причиною полінозів у багатьох місцевостях, у Харківському регіоні посідає лише 21-ше рангове місце та є причиною сенсибілізації у 28% хворих з алергійними хворобами. Незвично високою є сенсибілізація до пилку кульбаби (46%) та щавлю кінського (36%).

Характеристика пилкової сенсибілізації у дітей Харківського регіону
Найменування алергенів
Кількість визначень
Наявність сенсибілізації
n
%
Амброзія
305
168
55,08
Кульбаба
306
140
45,75
Полин гіркий
306
122
39,87
Тополя
397
118
39,73
Циклахена
228
90
39,47
Соняшник звичайний
305
120
39,34
Гречка посівна
215
81
37,67
Акація
215
80
37,21
Щавель кінський
215
78
36,28
Костриця лугова
306
111
36,27
Мятлик луговий
301
100
33,22
Клен ясенолистий
248
82
33,06
Вільха клейка
305
99
32,46
Пажитниця багаторічна
229
73
31,88
Подорожник великий
291
92
31,62
Черемха
215
67
31,16
Дуб
244
74
30,33
Верба
215
65
30,23
Липа
292
85
29,11
Грястиця збірна
285
79
27,72
Береза
306
84
27,45
Бузина
291
79
27,15
Жито посівне
285
77
27,02
Лобода
306
80
26,14
Волоський горіх
292
73
25,0
Ясень
215
52
24,19
Китник луговий
301
72
23,92
Кропива дводомна
288
65
22,57
Стоколос прямий
306
69
22,55
Каштан
292
65
22,26
Ліщина звичайна
304
67
22,04
Граб звичайний
215
42
19,53
Кукурудза звичайна
306
58
18,95
Сосна звичайна
241
41
17,01
Ялина
214
36
16,82
Тимофіївка лугова
259
40
15,44
Пирій повзучий
241
26
10,79

Порівняння пилкової сенсибілізації в різних регіонах України дає змогу зробити висновок про те, що спектр пилкової сенсибілізації схожий у Харківській, Запорізькій (Недельська С.М., 2010) та Луганській (Альошина Р.М., 2006) [4] областях, але відрізняється від патерну Київського та Вінницького регіону, де провідними алергенами є зернові, кропива (Київ) та дерева (Вінниця) [5]. Ще більші відмінності в спектрі сенсибілізації виявлено під час порівняння з віддаленими географічними зонами. Так, у центральних районах Європейської частини Росії причиною полінозів є пилок лугових трав і дерев (берези, вільхи, горіха, клена, дуба); у Білорусії – пилок диких і культурних злаків; у Казахстані – полин, конопля та злаки [8]; в Італії – пилок злаків, кропиви, берези та маслинових [7]; в Індії – пилок евкаліпта та акації. Таким чином, проведене порівняння доводить наявність суттєвих відмінностей в етіології полінозів та є підставою для подальшого вивчення проблеми.

Висновки

1. У 45% пацієнтів з алергійними захворюваннями спостерігають пилкову сенсибілізацію.

2. Визначені регіональні відмінності у спектрі пилкової сенсибілізації: у Харківському регіоні найбільш репрезентативними алергенними таксонами є бур’янисті трави (амброзія, полин, цикламена), кульбаба, гречка посівна, щавель кінський та дерева (тополя, акація, клен, вільха, дуб).

3. Отримані результати потрібно враховувати під час проведення аеропалінологічних досліджень, діагностики та лікування полінозів.

Література
1. Аллергенная пыльца и загрязнение атмосферы / В.Н. Кобзарь, Н.Р. Мейер, Г.А. Комаров, Э.П. Харитонов // Иммунология. – 1994. – № 3. – С. 43–45.
2. Довідник з алергології / (Науково-методичне видання) / За ред. Б.М. Пухлика. – К.: Доктор-Медиа, 2011. – 394 с. – С. 158–160.
3. Ильина Н.И., Курбачева О.М. Современная фармакотерапия поллинозов: безопасность и эффективность // Consilium Medicum. – 2003. – Т. 5, № 4. – С. 226–231.
4. Недельська С.М., Кузнецова О.Д., Приходько О.Б. Місце агробіологічного моніторингу в алергології //Алергія у дитини. – 2011. – № 9–10. – С. 12–14.
5. Родінкова В.В. Аеропалінологічний моніторинг у місті Вінниці: актуальність, мета, результати // Астмa та алергія. – 2002. – № 2. – С. 61–64.
6. Савицкий В.Д., Савицкая Е.В. Экология и распространение аллергенной пыльцы в Украине // Астма та алергія. – 2002. – № 2. – С. 17–20.
7. Airborne allergenic pollens in Padua: 1991–1996 / Giorato M., Lorenzoni F. et al. // Aerobiologia. – 2000. – Vol. 16. – P. 453–454.
8. Kobzar V. Aeropalynological monitoring in Bishkek, Kyrgyzstan // Aerobiologia. – 1999. – Vol. 15. – P. 149–153.

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология