Розділи: Огляд |

Питання поширеності та економічної ефективності лікування алергійних захворювань органів дихання в Україні

сторінки: 5-7

Б.М. Пухлик, д.м.н., професор,зав. кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергологіїВінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова,президент Асоціації алергологів України,Є.М. Дитятківська, к.м.н.,головний алерголог м. ДніпропетровськДніпропетровський міський алергологічний центр (Міська клінічна лікарня № 7),І.В. Гогунська, д.м.н.,Т.Ю. ХолоденкоЦентр алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів,Інститут отоларингології імені О.С. Коломійченка НАМНУ

Puchlik_i_dr_2_Spec_2012.jpg

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у сучасному суспільстві алергійні захворювання (АЗ) за поширеністю, соціально-економічними збитками, впливом на рівень здоров’я та якість життя пацієнтів посідають одне з чільних місць. Близько 30% дорослого і 35% дитячого населення планети страждають на АЗ того чи того ступеня вираженості, причому 40% випадків припадає на країни з високим рівнем економіки [7–10]. Встановлено, що рівень захворюваності на АЗ та сенсибілізації до алергенів тісно корелює з рівнем соціально-економічного розвитку (коефіцієнт Спірмена становить 0,50 (р=0,006) та 0,74 (р<0,0001).

Ситуація щодо АЗ в Україні повністю відображає світові тенденції: висока захворюваність, що й надалі зростає; часті випадки виникнення гіперчутливості як до алергенів зі звичного для людини оточення (побутових, грибкових, пилкових, харчових, епідермальних), так і до штучних гаптенів (мийних засобів, косметичних речовин, лікарських препаратів) [13, 14].

З позицій алергології Україна має низку особливостей [11]:

• п’ять клімато-географічних зон з певною відмінністю рослинних, грибкових, побутових, харчових алергенів;
• регіони з різним «хімічним навантаженням» на імунну систему;
• переважно несвоєчасне виявлення хворих на АЗ.

Група вчених на чолі з Enrico Compalati (2007) проаналізувала епідеміологічні дослідження за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу та зазначила, що перше місце за поширеністю симптомів алергії поділяють Україна і Велика Британія. Симптоми алергійного риніту (АР) поширені у 40% українців. Порівняльні дані про поширеність хвороб органів дихання і медичну допомогу пацієнтам із хворобами пульмонологічного та алергологічного профілю в Україні за 2006–2007 рр. свідчать, що захворюваність на АР у 2007 р. порівняно з 2006 р. збільшилася на 6,5% і становила 113,0 на 100 тис. дорослого населення (2006 р. – 106,1). Найбільший показник у 2007 р. спостерігали в Дніпропетровській області – 244,6 на 100 тис. дорослого населення; Харківській області – 201,1; Херсонській – 184,2; Львівській – 181,4; м. Київ – 175,8 та Рівненській області – 155,8. Найменший показник – у м. Севастополь – 21,8 на 100 тис. дорослого населення (порівняльні дані).

Світове зростання поширеності АР вчені пов’язують зі збільшенням загальної кількості пилку в атмосферному повітрі, популяцій кліщів домашнього пилу, недостатньою вентиляцією житлових і офісних приміщень та малорухомим (сидячим) способом життя, що зумовлює формування та поширеність АР з полівалентною алергією [2, 3, 9].

Причини виникнення алергопатології пояснюють теорія високої значущості концентраційного впливу речовин у середовищах, які оточують людину та в різноманітних формах і різними шляхами потрапляють в організм, а також так звана генетична теорія. Ці теорії достовірно свідчать про дві речі: по-перше, як сама алергопатологія, так і чинники предиспозиції до неї множинні, мультифакторіальні. По-друге, значущість окремих чинників за силою поєднаної дії не є постійною величиною, у процесі індивідуального розвитку та з розвитком цивілізації одні чинники змінюватимуться іншими, формуватимуться нові зв’язки між відомими чинниками. Тому проблема алергології привертає пильну увагу лікарів і науковців різних спеціальностей [3, 8].

Найчастішим проявом алергії у дорослих є АР. У структурі алергопатології його частка становить 60–70%. За даними літератури, реальна поширеність АР є набагато більшою, ніж кількість діагностованих випадків. Основною причиною такої ситуації в Європі дослідники вважають низький рівень обізнаності як населення, так і більшості медичних працівників щодо АЗ [13, 14].

В Україні невідома реальна ситуація щодо поширеності АЗ, оскільки останні масштабні клініко-епідеміологічні дослідження було проведено в 1981–1991 рр. Згідно з результатами власних досліджень, проведених у м. Вінниця, Київ, Комсомольськ Полтавської області, понад 85% хворих на АЗ не виявлені і не охоплені спеціальною медичною допомогою. І це в містах. Що ж до сільського населення, то там ситуація ще гірша [11].

У табл. 1 наведено порівняльні показники захворюваності на поліноз, цілорічний АР (ЦАР) і бронхіальну астму (БА) в Україні та Європі. Представлені дані свідчать про значну різницю між показниками захворюваності на основні АЗ в Європі та Україні. Зважаючи на те, що навіть в Європі АЗ виявляють далеко не завжди, ситуацію в Україні щодо АЗ узагалі слід визнати некерованою.

Таблиця 1. Захворюваність на АР і БА в Україні та країнах Європи в 2002–2004 рр. (%)
Країни
Сезонний АР (поліноз)
Цілорічний АР
БА
Україна
0,2
0,2
0,4–0,45
Країни Європи
1,0–18,0
2,0–12,0
4,0–9,0

Оскільки зараз усе менше сумнівів залишається стосовно того, що кращим методом лікування АЗ є алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ), дуже важливим є раннє їх виявлення. Але це, за нашими спостереженнями, є доволі проблематичним (табл. 2).

Таблиця 2. Своєчасність виявлення АЗ в Україні
Форми і види АЗ
Частка своєчасно виявлених хворих, %
БА
20–25
АР
5–10
Кропив’янка
10–15
Атопічний дерматит
30
Медикаментозна алергія
1–2
Харчова алергія
1–2
Інсектна алергія
0,1

На жаль, переважно дуже пізнє виявлення АЗ в Україні зумовлює те, що лише 8% оптимальної кількості хворих на АЗ отримують АСІТ. Це, у свою чергу, призводить до зниження якості життя переважної більшості хворих на АЗ, невиправданих економічних збитків, пов’язаних з ними, тощо.

Оптимізацією питань лікування АЗ, як і інших захворювань, займається відносно нова для України наука – фармакоекономіка. Основним об’єктом її вивчення є витрати (у вартісних показниках) на ефективну фармакотерапію в разі застосування різних технологій, причому вони можуть бути пов’язані як з фармакотерапією, так і з іншими лікувальними засобами, наприклад АСІТ. За допомогою розрахункових даних щодо поширеності АР і БА в Україні можна визначити, наскільки б меншим був економічний тягар у рік по країні, якби частина хворих на ЦАР, сезонний АР (САР) і БА отримувала АСІТ.

Економічну ефективність лікування цих захворювань оцінювали за допомогою аналізу «витрати/ефективність» (cost-effectiveness analysis), який є базисним методом клініко-економічного аналізу у фармакоекономіці. Він дає змогу визначити, наскільки витрати на те або те втручання відповідають його ефективності, а також вибрати альтернативу, за якої співвідношення «витрати/ефективність» буде мінімальним. Показник співвідношення «витрати/ефективність» розраховували для кожної з виділених груп за формулою:

CER = С/Е,

де СER (cost-effectiveness ratio) – витрати на одиницю ефективності;

С – витрати на лікування одного пацієнта;

Е – ефективність лікування.

Загальні витрати на проведення АСІТ парентеральним методом і симптоматичну терапію у період палінації рослин (у середньому 2 міс) у одного пацієнта, за розрахунками, становили 489,54 грн. за умови придбання препаратів (засобів) за найнижчими цінами і 611,11 грн. – у разі вибору альтернативних препаратів за вищими цінами (табл. 3). Загальна вартість симптоматичного лікування полінозу фармакологічними препаратами, яке включало застосування кромонів, антигістамінних препаратів, ендоназальних глюкокортикостероїдів (ГКС), комбінації інгаляційних ГКС з β2-агоністами тривалої дії, становила залежно від вартості препаратів 548,18 і 746,32 грн.

Таблиця 3. Показники клініко-економічної ефективності парентеральної АСІТ і симптоматичної фармакотерапії полінозу у дорослих
Вид терапії
Витрати на лікування 1 пацієнта, грн.*
Ймовірність досягнення клінічного ефекту
Середня кількість безсимптомних днів (M±m)
Співвідношення «витрати/ефективність»
грн. на 1 пацієнта
грн. на 1 безсимптомний день
Стандартна фармакотерапія
548,18 / 746,32
0,13
7,7±0,2
4248,43 / 5783,94
70,81 / 96,40
АСІТ в цілому
489,54 / 611,11
0,19
11,4±0,5
2572,69 / 3211,60
42,88 / 53,53
1 курс АСІТ
490,08 / 612,58
0,18
11,0±0,6
2681,05 / 3351,20
44,68 / 55,85
2 курси АСІТ
491,46 / 616,29
0,16
9,8±0,3
2997,89 / 3759,35
49,96 / 62,66
3 курси АСІТ
488,83 / 609,21
0,20
12,0±0,4
2444,16 / 3046,04
40,74 / 50,77
5 курсів АСІТ
487,21 / 604,85
0,22
13,3±0,5
2192,47 / 2721,81
36,54 / 45,36
Примітка: *у чисельнику – за найнижчої вартості препаратів, у знаменнику – за найвищої.

У хворих, яким було проведено передсезонну АСІТ, показники клінічної та економічної ефективності достовірно (p<0,001) відрізнялися від таких у разі фармакотерапії. Зокрема середня кількість безсимптомних днів перевищувала такий показник у групі порівняння в 1,5 разу, співвідношення CER – у 1,7–1,8 разу. Крім того, показники ефективності чітко залежали від кількості проведених курсів АСІТ (коефіцієнт кореляції r=0,74; p<0,001). Найнижчу вартість 1 безсимптомного дня реєстрували після 5 курсів АСІТ (36,54–45,36 грн.), найвищу – після 1–2 курсів (44,68–62,66 грн.).

Застосування АСІТ має й інші переваги, а саме: майже не відбувається розширення спектра гіперчутливості до алергенів інших груп, переходу полінозу в БА, що супроводжуються різким погіршенням стану здоров’я хворих і значним збільшенням витрат на лікування. Окрім цього, упродовж наступних років після 3-річного курсу АСІТ 90% хворих не потребуватимуть лікування (у них настане ремісія захворювання).

Доцільність діагностики і лікування алергенами підтверджує нескладний економічний аналіз. Щороку в Україні обстежують за допомогою алергенів приблизно 100 тис. осіб, тоді як за розрахунками (оскільки достовірної статистики АЗ в Україні немає) є близько 10 млн хворих на АЗ (залежно від регіону, від 20 до 30% населення) і щорічно з’являється 500 тис. нових хворих. Отже, щороку 400 тис. хворих на АЗ лишаються невиявленими, а якщо до цього додати хворих за попередні роки, то отримаємо цифру в кілька мільйонів. Якщо взяти до уваги тільки ті категорії хворих на АЗ, які можуть отримувати АСІТ, то, за розрахунками, хворих на поліноз в країні є приблизно 7% (3,36 млн осіб), на ЦАР – 8% (3,84 млн), на БА – 5% (2,4 млн); це відповідно 3,36; 3,84 і 2,40 млн осіб. Якщо перемножити ці цифри на мінімально необхідні кошти на лікування вищевказаних захворювань на рік (200 грн. – на поліноз, 1 000 грн. – на ЦАР, 3 000 грн. – на БА), то розрахункові річні витрати на безпосереднє лікування лише цих АЗ складуть відповідно 672; 3 084 і 7 200 млн грн. Ці цифри свідчать про масштаб фінансових збитків, що їх спричинюють найпоширеніші АЗ.

У разі застосування АСІТ для лікування полінозу позитивного економічного ефекту отримати не вдається (600 грн. х 3 360 000 = 2 016 млн грн. (дорожче, ніж фармакотерапія у перші 3 роки лікування на 1 344 х 3 = 4 032 млн грн.). Але, по-перше, не відбувається переходу полінозу в БА, по-друге, усі наступні роки після трьох років проведення АСІТ 90% хворих не потребуватимуть лікування (у них настане ремісія захворювання), отже, ці хворі за 7 з 10 років, які триватиме ремісія, зекономлять на лікуванні 4 233,6 млн грн. (672 млн х 7 х 0,9).

Для ЦАР економічний ефект у перші 3 роки застосування АСІТ становитиме 3 700,8 млн грн. (1 000 грн. – 600 грн.) х 3 084 000 х 3), а в наступні 7 років (у 80% буде досягнуто ремісії) до цієї суми слід додати ще 17 270 млрд грн. (3 084 000 грн. х 7 х 0,8).

Для БА економічний ефект у перші 3 роки становитиме 17 280 млн грн. (3 000 – 600) х 2 400 000 х 4), а в наступні 7 років (за умови ремісії у 70% хворих на БА) – 35 280 млн грн. (7 200 х 7 х 0,7).

Таким чином, теоретично, при впровадженні АСІТ для хворих на такі АЗ, як поліноз, ЦАР і БА, можна за 10 років отримати економічний ефект у 73 802 млн грн. (4 233,6 – 4 032 + 3 770,8 + 17 270 + 17 280 + 35 280).

Звичайно, вищенаведені розрахунки (хоча в Україні є відповідні протоколи лікування зазначених АЗ, які потребують пріоритетного застосування АСІТ) є суто теоретичними і потребують повного переходу на АСІТ при лікуванні вищенаведених АЗ. Але якщо (що є цілком реальним) застосувати АСІТ хоча б у 10% хворих, то і в цьому випадку можна отримати економічний ефект у 7 380 млн грн.

Безумовно, наведені розрахунки є виключно теоретичними і не можуть враховувати багатьох нюансів лікування хворих на АЗ. Ми навели їх для того, щоб показати, що в Україні є і відповідні фахівці, і ефективні препарати алергенів. Отже, у разі впровадження стратегії оптимізації лікування хворих на АЗ, при якій, по-перше, у більш повному обсязі і значно раніше виявлятимуться хворі, а по-друге, значно раціональніше, ніж зараз, поєднуватимуться фармакотерапія і АСІТ, АЗ завдаватимуть значно менших економічних збитків державі та її населенню.

Список літератури – у редакції

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология