Розділи: Погляд фахівця |

Удосконалення діагностики уражень сечостатевої системи Atopobium vaginae та їх лікування

сторінки: 29-31

П.В. Федорич, к.м.н., доцент,професор кафедри ВЗП-СМ, начальник курсу дерматології та венерології, Т.С. Базиль, Л.Я. Федорич, к.м.н., доцент курсу дерматології та венерології Українська військово-медична академія, м. Київ

UntitledFedorich_8_2011.jpg

Інфекційні захворювання сечостатевих органів посідають одне з провідних місць у практиці лікаря-дерматовенеролога [1]. Великого значення в розвитку цієї патології набуває такий мікроорганізм, як Atopobium vaginae, який у поєднанні з традиційними збудниками інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), та умовно-патогенною, передусім анаеробною, мікрофлорою спричинює різні патологічні процеси сечостатевої системи, у тому числі бактеріальний вагіноз (БВ) у жінок [12, 14].

БВ нині є найпоширенішим захворюванням сечостатевої системи у жінок.

БВ – інфекційний незапальний полімікробний синдром, що позв’язаний з дисбіозом біотопу піхви, для якого характерні підвищення концентрації анаеробних мікроорганізмів і значне зниження молочнокислих бактерій [9, 18].

При БВ немає єдиного мікробного чинника, хоча донедавна це захворювання асоціювали переважно з Gardnerella vaginalis [19]. Серед мікробних агентів, які відіграють роль у розвитку цієї патології, окрім G. vaginalis виділяють: Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealyticum, Ureaplasma parvum, А. vaginae, Bacteroides spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium nuclearum, Enterococcus spp., Eubacterium spp., Clostridium spp., Dialister spp., Lachnobacterium spp., Listeria monocytogenes, Megasphaera spp., Mobiluncus spp., Leptotrichia spp., Sneathia spp., Veillonella spp., Candida spp., Streptococcus spp., Staphylococcus spp. [8, 15, 20].

Діагностика та лікування БВ є однією з актуальних проблем сучасної дерматовенерології та суміжних спеціальностей [6]. Якісний склад патологічного біотопу піхви є важливою складовою цієї проблеми. Спираючись на дослідження Е.Ф. Кіра, можна дійти висновку, що основну етіологічну роль у структурі гнійно-запальних захворювань геніталій і захворювань малого таза відіграють облігатні і факультативні анаероби [8]. До таких мікроорганізмів належить і А. vaginae.

БВ є дисбіозом піхви, тому встановлення такого діагнозу у чоловіків недоречно. У чоловіків захворювання, спричинені асоціаціями факультативно-анаеробних, мікроаерофільних і анаеробних мікроорганізмів, діагностують не так часто, як у жінок. Але під час обстеження чоловіків – статевих партнерів жінок, хворих на БВ, майже в 90% випадків виявляють запальний процес із залученням передньої уретри. Такі уретрити часто не супроводжуються вираженою клінічною симптоматикою [1]. Однак слід зазначити, що чоловіки, які мають безсимптомні або малосимптомні форми інфекційних захворювань сечостатевої системи, можуть бути джерелом інфікування (реінфікування) жінок. Таким чином, великого значення в лікуванні пацієнток з БВ набуває одночасне повноцінне лікування (санація) їх статевих партнерів [2, 3, 8].

A. vaginae належить до надцарства прокаріот, царства бактерій, типу і класу Actinobacteria, порядку Coriobacteriales, родини Coriobacteriaceae, роду Atopobium. Цей мікроорганізм являє собою грампозитивні, анаеробні, поліморфні, дуже дрібні коки або палички [4].

Запалення сечостатевої системи, спричинені A. vaginae, ускладнюють перебіг та лікування ІПСШ, подовжують строки лікування, призводячи до тимчасової втрати працездатності та значних економічних витрат [10, 13].

У жінок A. vaginaе може призводити до розвитку рецидивних форм БВ і запальних захворювань малого таза. З огляду на складність етіологічної діагностики індивідуальних для кожної з пацієнток складових БВ, важливим і необхідним є створення сучасних засобів для оптимізації діагностики та лікування цієї патології. Цілеспрямована етіотропна терапія дала б змогу ефективніше лікувати БВ і запобігти його рецидивам і розвитку можливих ускладнень [7, 16].

У чоловіків можливим є тимчасове або стійке носійство A. vaginaе. Доведено статевий шлях його передачі, патогенну роль A. vaginае у розвитку анаеробного баланопоститу [11].

Стандартне специфічне лікування станів, асоційованих з A. vaginае, дотепер не розроблене. Зазвичай застосовують емпіричну антибіотикотерапію та промивання слизових оболонок дезінфекційними розчинами [11, 17].

З огляду на виклади, метою проведеного дослідження було вивчення ефективності терапії пацієнтів із сечостатевими інфекціями, асоційованими з A. vaginaе, при вдосконаленні їх діагностики та застосуванні нового патогенетично обґрунтованого комплексного методу лікування.

Матеріали та методи дослідження

У дослідження включено жінок і чоловіків, які перебували у статевих стосунках і мали клінічну картину ІПСШ. Для вирішення поставлених у роботі завдань було проведено обстеження 60 пацієнтів, які звернулися в клініку. Отже, групу пацієнтів становили 30 чоловіків і 30 жінок віком від 24 до 46 років.

Обстеження проводили за допомогою тест-системи Фемофлор 16 (Російська Федерація) методом ПЛР у режимі реального часу. Як біологічний матеріал для проведення досліджень використовували зскрібки епітелію задньобічного склепіння піхви (у жінок), секрет передміхурової залози та зскрібки з уретри (у чоловіків). Виділення ДНК проводили за методикою «Проба – НК», детекцію – за допомогою ампліфікатора ДТ-96 (Російська Федерація). Результати обчислювали за допомогою програмного забезпечення, що додавалось до ампліфікатора.

Після ампліфікації за показником індикаторного циклу програмно розраховували кількість загальної бактеріальної маси, лактобактерій і кожного з умовно-патогенних мікроорганізмів. За співвідношенням цих параметрів можна судити про стан біоценозу. Для унеможливлення хибнонегативних результатів ураховували показник ампліфікації геномної ДНК людини (контроль взяття біологічного матеріалу) [5].

Для лікування осіб із запальними процесами сечостатевого тракту, асоційованими з A. vaginaе, призначали одночасно два антибіотики: кліндаміцин по 450 мг і орнідазол по 500 мг 3 рази на день через приблизно однакові проміжки часу після їди. Вибір антибактеріальних препаратів ґрунтувався на відомостях про високу чутливість збудника до кліндаміцину. Орнідазол призначали для нівелювання можливих негативних явищ з боку травного тракту внаслідок тривалого перорального застосування кліндаміцину, а також зважаючи на високу чутливість до цього препарату багатьох інших збудників БВ, зокрема G. vaginalis.

Для запобігання виникненню ускладнень антибіотикотерапії кандидозного генезу призначали флуконазол по 100 мг один раз у 2 доби, на курс – 7 вживань.

Для місцевої терапії жінкам, хворим на БВ, асоційований з A. vaginaе, додатково призначали препарат цитеал. Розчин цитеалу (1 л у розведенні 1:20) використовували для спринцювань піхви щовечора. Після спринцювання у піхву вводили вагінальну свічку нео-пенотран.

Крім того, пацієнти дотримувались дієти № 5, статевого спокою; їм рекомендували уникати переохолоджень, а також фізичних і психічних перевантажень, негативних емоцій, тимчасово відмовитися від занять спортом, відвідування басейнів і лазень.

Тривалість запропонованого курсу лікування становила десять діб, терапію проводили в амбулаторних умовах.

Лікування жінок починали одразу після закінчення mensis. Лікування чоловіків проводили одночасно з їх статевими партнерками.

Результати дослідження та їх обговорення

За допомогою методики Фемофлор 16 A. vaginaе було виявлено у 10 (16,7%) хворих: 6 (60%) жінок та 4 (40%) чоловіків.

У всіх хворих (100%) A. vaginaе був асоційований з G. vaginalis.

У всіх пацієнтів (100%) було виявлено Enterobacte-riaceae spp., Streptococcus spp., Staphylococcus spp., Eubacte-rium spp., Lachnobacterium spp., Clostridium spp., Candida spp.

Ureaplasma (urealyticum+parvum) визначено у двох випадках (20%), Ureaplasma urealiticum – також у двох осіб (20%). Mycoplasma hominis не було виявлено у жодного з пацієнтів (0%).

У 8 пацієнтів (80%) висіяли Sneathia spp., Leptotrihia spp., Fusobacterium spp., Megasphaera spp., Veillonel-la spp., Dialister spp., Mobiluncus spp., Corynebacterium spp., Peptostreptococcus spp.

Асоціація A. vaginaе з іншими патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами дає змогу розцінювати наявність цього збудника як чинник ризику ІПСШ, хоча і без асоціацій він відіграє важливу роль у розвитку запальних процесів сечостатевого тракту і, як вважають американські дослідники, є специфічним маркером БВ [14].

Усім пацієнтам, у яких в процесі обстеження було виявлено A. vaginae, та їх статевим партнерам було призначено лікування за запропонованою схемою.

Після проведеного лікування всім хворим було проведене контрольне обстеження з використанням Фемофлор 16 – ПЛР у режимі реального часу.

Контрольне обстеження пацієнтів після лікування запалень сечостатевого тракту, зумовлених A. vaginae, показало хороші результати проведеного лікування: повну елімінацію цього збудника із сечостатевої системи. У статевих партнерів осіб, у яких було виявлено A. vaginae, після відповідної санації протягом контрольного спостереження не розвинулось жодних патологічних станів, асоційованих із цим збудником.

Отже, виходячи з вищенаведених даних, можна зробити висновок про досить велику поширеність (16,7%) A. vaginae серед українців, хворих на ІПСШ. Цей мікроорганізм є патогенним, у разі інфікування ним потрібне комплексне лікування з урахуванням супутньої інфекції та загального стану організму.

Особам із запальними процесами сечостатевого тракту, асоційованими з A. vaginae, слід призначати одночасно два антибіотики: кліндаміцин по 450 мг і орнідазол по 500 мг 3 рази на день після їди через приблизно однакові проміжки часу.
Для запобігання виникненню ускладнень антибіотикотерапії кандидозного генезу призначають також флуконазол по 100 мг один раз у 2 доби, на курс – 7 вживань.
Для місцевої терапії жінкам, хворим на БВ, асоційований з A. vaginae, додатково слід використовувати препарат цитеал, для спринцювань піхви щовечора – 1 л розчину у розведенні 1:20. Після спринцювання у піхву слід вводити вагінальну свічку нео-пенотран.
Крім того, пацієнтам рекомендують дотримуватись дієти № 5, статевого спокою, уникати переохолоджень, а також фізичних і психічних перевантажень, негативних емоцій, тимчасово відмовитися від занять спортом, відвідування басейнів і лазень.
Тривалість запропонованого курсу лікування має становити 10 діб.
Лікування жінок доцільно починати одразу після закінчення mensis. Лікування чоловіків проводити одночасно з їх статевими партнерками.

Слід зазначити, що запропоноване лікування патологічних процесів сечостатевого тракту, асоційованих з A. vaginae, добре переноситься пацієнтами. Нечисленні побічні ефекти (диспептичні) такого лікування не були вираженими і не потребували його відміни чи медикаментозної корекції.

Висновки

1. A. vaginae – група облігатно-анаеробних мікроорганізмів, здатних спричинювати різноманітні запальні та дисбіотичні процеси в сечостатевій системі як у жінок, так і чоловіків. Діагностування таких станів в сучасній медичній практиці є складним завданням через мікробіологічні властивості збудника. Їх лікування потребує комплексного патогенетичного обґрунтованого підходу і має бути максимально ефективним.

2. A. vaginae було виявлено у 16,7% обстежених нами пацієнтів.

3. A. vaginae частіше визначали у жінок (60%), ніж у чоловіків (40%).

4. На основі даних сучасних літературних джерел розроблено методику лікування патологічних процесів сечостатевого тракту, асоційованих з A. vaginae, що передбачає одночасне призначення двох антибактеріальних препаратів: орнідазолу та кліндаміцину протягом 10 діб.

5. Лікування захворювань сечостатевої системи запального генезу, спричинених мікробними асоціаціями, до складу яких входить A. vaginae, за запропонованим методом є високоефективним.

6. Запропоноване лікування добре переноситься пацієнтами. Нечисленні побічні ефекти такого лікування не є вираженими і не потребують його відміни чи медикаментозної корекції.

Список літератури – в редакції

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология