Розділи: Огляд |

Сучасний досвід профілактики менінгококової інфекції

С.О. Крамарєв, д.м.н., професор, кафедра дитячих хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, м. Київ

2_13.jpgМенінгококова інфекція є важливою проблемою охорони здоров’я. Це пов’язано з високим рівнем захворюваності нею та летальністю. Щороку в світі реєструють близько 500 тис. випадків менінгококової інфекції, з яких майже 50 тис. летальних. Попри те, що рівень захворюваності на цю інфекцію є відносно невисоким порівняно з іншими інфекціями, летальність від неї становить близько 10%. У людей, які перенесли менінгококову інфекцію, можуть виникати такі тяжкі ускладнення, як глухота, епісиндром, затримка фізичного і розумового розвитку, а також призвести до ампутації кінцівок.
Менінгококова інфекція, як окреме захворювання, вперше була описана Vieusseux у 1805 році після спалаху в Женеві (Швейцарія), і тільки в 1887 році А. Weichselbaum у спинномозковій рідині виявив бактерію, яку назвав Diplococcus intracellularis. Чисельні епідемії менінгококової інфекції відмічалися упродовж останніх 200 років на всіх континентах земної кулі.
Сьогодні в Європі найвищий рівень захворюваності (від 6 до 13 випадків на 100 тис. населення) спостерігається переважно в таких країнах, як Ісландія, Ірландія, Шотландія, Мальта. Захворюваність від 3 до 6 випадків на 100 тис. населення в окремі роки реєструвалася у Великій Британії, Бельгії, Голландії, Іспанії. В Італії, Франції, США рівень захворюваності на менінгококову інфекцію коливається від 0,3 до 0,9 випадків на 100 тис. населення.
В Україні рівень захворюваності серед дітей на менінгококову інфекцію в різні роки становив від 11,89 до 7,58 випадків на 100 тис. дитячого населення (табл. 1).
Середня летальність при менінгококовій інфекції в Україні у 2004 році сягала 11%, у регіонах ця цифра коливалася в межах від 1,7 до 50%.
Neisseria meningitidis оточена полісахаридною капсулою і має 12 серогруп. Захворювання спричиняється переважно серогрупами А, В, С, W135 та Y. У світі має місце варіабельність щодо розповсюдженості серогруп залежно від часу та географії. Так, в США найрозповсюдженішими є серогрупи В (33%), С (28%), Y (34%). Серогрупи В та С сьогодні домінують у країнах Європи. Водночас захворювання на менінгококову інфекцію в країнах Азії та Африки асоціюються з серогрупою А та W135. Серогрупи менінгококів, що викликали захворювання в Києві, наведено у таблиці 2. Як бачимо, за останні роки на території міста збільшилася питома вага менінгококів серогрупи А, серед дітей превалюють серогрупи В та С. Інформація про розподіл серогруп менінгококів потрібна для оцінки ефективності вакцинації.
Прості капсулярні полісахаридні вакцини проти менінгококів серогруп В та С були розроблені у 60-х роках, а також чотирьохвалентні проти серогруп А, Y, W135.
У 1969-1970 роках були проведені польові випробування профілактики менінгококової інфекції у 28 тис. військовослужбовців США. За період спостереження (8 тижнів) серед нещеплених осіб було зареєстровано 73 випадки менінгококової інфекції порівняно з 3 випадками щеплених. Відтак епідеміологічна ефективність становила 83%. У подальшому було виявлено, що епідеміологічна ефективність серед дітей віком від 2 до 5 років сягає 93%. Наступні дослідження засвідчили, що полісахаридна вакцина індукує нетривалий імунітету дітей віком до 2 років. Повторне введення вакцини дітям призводило до зниження імунної відповіді. 
Зниження імунної відповіді на капсулярну полісахаридну вакцину пов’язане з Т-незалежними механізмами імунної відповіді. Вважають, що Т-залежна стимуляція В-клітин призводить до кінцевої їх диференціації, що супроводжується зниженням пулу останніх і титру антитіл.
Враховуючи відносну неефективність капсулярної полісахаридної вакцини серед дітей раннього віку, рутинна імунізація цією вакциною не показана. Її застосування доцільне у групах хворих, які мають підвищений ризик захворювання на менінгококову інфекцію (зниження функції селезінки, аспленія, порушення у системі комплементу), а також для персоналу лабораторії, що працює зі штамами Neisseria meningitidіs. У США ACIP рекомендувала інформувати студентів коледжів, особливо тих, які проживають у гуртожитках, про необхідність вакцинації проти менінгококової інфекції. Згідно з рекомендаціями вчених Росії, вакцинації проти менінгококової інфекції підлягають діти віком понад 2 роки, дорослі з вогнищ інфекції, спричиненої серогрупами А та С, діти з дошкільних закладів, школярі 1-2 класів, підлітки з організованих колективів, діти із сімейних гуртожитків – у разі підвищення рівня захворюваності в 2 рази і більше порівняно з попереднім роком. Вакцинація рекомендована особам, які найближчим часом мають їхати в ендемічні райони світу (Непал, Кенія, Саудівська Аравія, країни менінгококового поясу Африки).
Вакцинація проти менінгококової інфекції також показана для ліквідації вогнищ інфекції. За критеріями Центру із контролю за захворюваністю (CDC, США), спалахом інфекції вважається період до 3 місяців, упродовж якого виникають 3 і більше випадків інфекції в осіб з одного регіону (але не членів однієї родини), і показник захворюваності у цьому регіоні – не менш ніж 10 випадків на 100 тис. населення.
Важливими недоліками полісахаридних менінгококових вакцин є їх низька ефективність у дітей віком до 2 років і нетривала імунологічна пам’ять.
Враховуючи зазначені недоліки, у Великій Британії була розроблена кон’югована полісахаридна вакцина, створена на основі кон’югації олігосахариду, одержаного з капсулярного полісахариду, з білком, що переносить менінгокок В-комплекс і правцевий анатоксин. При цьому кон’югований полісахарид стає Т-залежним антигеном.
Кон’югована полісахаридна вакцина індукує більш сильну імунну відповідь у дітей раннього віку, створює тривалу імунологічну пам’ять, є ефективною для зменшення носійства менінгокока. Кон’юговані вакцини проти менінгокока С широко впроваджують в Європі, а проти менінгококів A, C, Y, W – у США. 
У 1999 році Велика Британія стала першою країною, яка провела масову імунізацію проти менінгокока С за допомогою кон’югованої вакцини. Вакцинацію проводили дітям віком від 2 місяців до 17 років. Після цього відмічалося значне зниження частоти захворюваності на менінгококову інфекцію, спричинену серотипом С. За періоди 1998-1999 та 2000-2001 років зниження захворюваності становило 81%. Ефективність вакцинації у дітей віком від 2 до 5 місяців сягнула 80-92%, 1-2 роки – 90%, 3-4 роки – 100%, 5-14 років – 95%, 15-17 років – 92%. На дітях, які не були вакциновані, так само певною мірою позначилася протективна дія за рахунок колективного імунітету. Так, у групі невакцинованих дітей відмічалося зменшення захворюваності на менінгококову інфекцію, спричиненої серотипом С за період масової вакцинації в межах від 34% у дітей віком 9-14 років до 61% у дітей 15-17 років. Автори проекту такий ефект пояснюють зниженням носійства менінгокока серогрупи С серед населення на 61-69%.
З огляду на те, що в більшості країн Європи, Північної Америки широко розповсюджений менінгокок серогрупи В, є потреба у вакцині проти нього. За останні 25 років не було створено високоімуногенної вакцини з широким спектром дії проти менінгокока серогрупи В. Розроблена капсулярна полісахаридна вакцина є слабоімуногенною в усіх вікових групах. Окрім того, капсулярні полісахариди менінгокока В гомологічні адгезивним молекулам нервових клітин, які є у нервовій тканині, що розвивається.
Нині розробляються некапсулярні полісахаридні вакцини проти менінгокока В, які виготовляють з очищених периплазматичних протеїнів бактеріальної мембрани, що використані як вакцинні антигени. Недоліком вакцин є те, що вони специфічні до окремого серосубтипу менінгокока В, що застосовують лише в країнах, у яких домінує конкретний серосубтип, представлений у вакцині. У США розробляють вакцину на основі 16 серосубтипів менінгокока В.
Ще одним напрямом розробки вакцин проти менінгокока В є створення геномних вакцин, у яких використовують очищені компоненти мікроорганізму для ідентифікації можливих антигенів.
Крім вакцинації, для профілактики у вогнищах менінгококової інфекції рекомендують застосування рифампіцину в дозі 5 мг/кг маси тіла дітям до 1 року і 10 мг/кг маси тіла дітям від 1 до 12 років упродовж 2 днів чи однократне внутрішньом’язове введення цефтриаксону після контакту з хворим. При цьому хіміопрофілактику доповнюють вакцинацією в перші 5 днів після контакту.
У Росії згідно з наказом МОЗ РФ № 375 рекомендовано введення імуноглобуліну людини не пізніше 7 днів після контакту з хворим одноразово в дозі 1,5 мл дітям віком до 7 років і 3,0 мл – дітям після 7 років.

Література
1. Греф Д. Педиатрия. – М.: Практика, 1997. – 827 с.
2. Логинов А.В. Опыт применения менингококковой полисахаридной вакцины в мире // Вакцинация. – 2004. – № 1 (31). – С. 10-11.
3. Платонов А.Е., Королева И.С., Миронов К.О. Эпидемиология менингококковой инфекции в России и мире на современном этапе // Вакцинация. – 2004. – №1 (31). – С. 6-9.
4. Balmer P., Borrow R., Miller E. Impact of meningococcal C conjugate vaccine in the UK // J Med Microbiol. – 2002. – V. 51. – P. 717-722.
5. Danzig L. Meningococcal vaccines // Ped Inf Dis. – 2004. – V. 23. – № 12 (Suppl.). – P. 285-289.
6. Pollard A.J. Global epidemiology of meningococcal disease and vaccine effiace // Ped Inf Dis. – 2004. – V. 23. – № 12 (Suppl.). – P. 274-278.
7. Wals P. Meningococcal C vaccines // Ped Inf Dis. – 2004. – V. 23. – № 12 (Suppl.). – P. 280-284.

Поділитися з друзями:

Книги

збірка - Гиперчувствительность к лекарственным препаратам. Руководство для врачей
збірка - Спадкові захворювання шкіри
збірка - Герпесвірусні нейроінфекції  людини
збірка - Атлас: герпесвірусні нейроінфекцїї
збірка - Дитяча дерматовенерологія
збірка - Иммунодефицитные болезни человека
збірка - Хвороби шкіри жінок у віковому аспекті
збірка - Клиника, диагностика и лечение герпетических инфекций человека: руководство для врачей
збірка - Клиническая иммунология и аллергология