скрыть меню
Разделы: Обзор

Таємнича хвороба Моргелонів

страницы: 5-10

М.А. Андрейчин, д.м.н., професор, зав. кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, чл.-кор. НАМН України, В.В. Бігуняк, д.м.н., професор, заслужений діяч науки та техніки України, В.В. Дем’яненко, к.м.н., доцент Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського

Andreichin_Bigunjak_5-6.jpgОстанніми роками все більшу увагу дослідників привертає тяжка загадкова недуга, що отримала умовну назву «хвороба Моргелонів». Темпи її поширення вражають: станом на травень 2009 р. у США було зареєстровано 4 131 хворого. Цю патологію виявлено в усіх 50 штатах країни, найбільше випадків зареєстровано в Техасі, Каліфорнії та Флориді, а всього в світі – понад 8 тис. таких хворих. І хоч питання етіології, епідеміології та патогенезу хвороби фактично не з’ясовані, більшість дослідників схиляється до думки про існування безпосереднього її зв’язку із сучасними технологіями [1-3].
З огляду на статтю лікаря С. Келлета, яку було опубліковано в 30-ті рр. минулого століття в журналі «Аннали британської медицини», можна припустити, що хворобу Моргелонів вперше описали французькі лікарі в ХVII ст., за іншою версією – в 1674 р. британський письменник Томас Браун (Thomas Browne). Тоді йшлося про клінічне спостереження самостійного виділення чорних волосинок зі шкіри двох дітей. Від прізвища родини, в якій занедужали діти, і походить назва патології: morbus Morgelloni. Для твердження, що тогочасні та сучасні захворювання тотожні, переконливих підстав немає, але назва закріпилася в пресі та серед науковців. Не зрозуміло, чому протягом наступних століть не було медичних публікацій на цю тему.
Саме нез’ясованість походження хвороби Моргелонів породжує появу найрізноманітніших гіпотез щодо її етіології: від впровадження недостатньо обґрунтованих і неконтрольованих біотехнологій до фантасмагоричних поглядів на неї як на високотехнологічну біотерористичну атаку [4]. Варто зазначити, що у США цю хворобу інтенсивно вивчають у форматі наукової програми [5]. У березні 2010 р. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) розпочав комплексне дослідження хвороби Моргелонів у Техасі, оскільки саме в цьому штаті захворюваність досягла найвищого рівня. Проте відкрита публікація матеріалів дослідження вкрай обмежена.

Основні гіпотези походження хвороби Моргелонів:
• результати генної модифікації мікроорганізмів (бактерій, грибів);
• споживання генетично модифікованих продуктів;
• неконтрольовані наукові дослідження у сфері нанотехнологій, зокрема хімії високомолекулярних полімерних сполук;
• продукт високих технологій воєнних відомств («хімтрейли»).

Клінічні прояви таємничої недуги порівнюють з фільмами жахів. Без видимої причини людину починають турбувати нестерпний свербіж шкіри, відчуття повзання під шкірою якихось істот, що утворюють ущільнення різної форми та розміру. Час від часу з’являються гнояки, під час проривання яких із нориць виходять різнокольорові волокна та подібні до піску крупинки. І хоч рани частково або повністю загоюються, залишаючи депігментовані плями та рубці, невдовзі вони знову роз’ятрюються або з’являються в іншому місці (рис. 1-3).

Основні клінічні прояви:
• нестерпний свербіж шкіри;
• відчуття повзання під шкірою якихось істот;
• різноманітні ущільнення – гнояки з норицями;
• ниткоподібні виділення;
• депігментовані рубці та плями;
• судоми м’язів;
• безсоння, хронічна втома, погіршення пам’яті;
• депресія, суїцидні думки.

Пацієнти скаржаться на судоми м’язів. Разом із свербежем це спричинює безсоння, наростання постійної втоми, зниження фізичної та розумової працездатності, зниження пам’яті, розвиток депресії.

На ґрунті невротично-депресивних розладів виникають суїцидні ідеї. Хронічна втома змушує пацієнтів залишати роботу й усамітнюватися. Вони потрапляють у професійне поле психіатрів, які встановлюють діагноз дермазоонозного марення або психогенного гельмінтозу [6]. Лікування протипаразитарними засобами не дає ефекту, а психотропні препарати допомагають мало та лише на період їхньої дії.

Таких хворих уникають не лише знайомі, а й члени власної родини. Спроби змінити одяг, меблі або навіть переїхати в іншу квартиру чи в іншу місцевість виявляються безрезультатними.
Діагностика зазначеної хвороби ґрунтується на поєднанні різних методичних підходів. Перш за все беруть до уваги наведені характерні клінічні прояви та морфологічні виділення через шкіру. Під час макроскопічного обстеження звертають увагу на форму, розміри та колір утворень, які виходять із ранок довільно або отримані в результаті оперативного видалення. Зазвичай це аморфні, м’ясоподібні, малорухомі тіла, які зовні нагадують губку або велику п’явку 20-40 мм завдовжки і 5-7 мм завширшки. Та варто придивитись до об’єкта, особливо в поляризованому світлі, як стає помітною його динамічність і структурованість (рис. 4).
Як відомо, цитолюмінісцентний аналіз живої системи характеризується високою контрастністю досліджуваних структурних елементів, що крім візуальних переваг забезпечує можливість вивчення в динаміці їх внутрішніх біоенергетичних процесів. Тому в дослідженні ймовірного збудника хвороби Моргелонів ми застосували саме метод цитолюмінісцентного аналізу на принципових засадах поляризованої флуоресценції [7].

Передусім потрібно зазначити, що дослідження отриманого від хворих біоматеріалу в полі зору поляризаційного мікроскопа дало змогу виявити високу оптичну активність клітинних структур патогномонічного утворення, що знайшло відображення у вираженій анізотропії до світла видимої ділянки спектра: всі без винятку волокна й інші структурні елементи характеризуються значною поліхромазією. Зауважимо, що з точки зору фізики зазначений феномен свідчить про високий вміст у таких структурах сполук із рідкокристалічними властивостями, що є темою окремого обговорення [8, 9].

Під час подальшого спостереження було виявлено відокремлення спочатку поодиноких, а згодом, упродовж 15-45 хв, сплетених у жмути волокнистих утворень (рис. 5, 6). Залишені на предметному склі, наступного дня вони виявили здатність до активних рухів у тривимірному просторі, що супроводжувалося формуванням ними своєрідних петель і вузлів (рис. 7, 8). До типових ознак таких волокнистих форм потрібно віднести наявність брунькоподібних виступів (стовщень) уздовж волокон, із яких формуються і відходять аналогічні відростки. Особливо ілюстративним є спостереження за процесом «брунькування» волокон у мікроскопі за великого збільшення (х800): із бруньок відростають циліндричні та стрічкоподібні волокна з характерними поперечними перетинками (рис. 9, 10).
Привертає увагу здатність патологічних утворень в ураженій шкірі до спороутворення, особливо помітного у виділеннях з рани (рис. 11), на штучному поживному середовищі (рис. 12), поверхні шкіри (рис. 13). У випорожненнях хворих виявлено заповнені волокнами плазмодії (рис. 14, 15). При цьому на особливу увагу заслуговує певний зв’язок між кількісно-якісними зовнішніми проявами хвороби й інтенсивністю елімінації плазмодіїв з організму під час дефекації.
Результати обстеження пацієнтів і консультації провідних паразитологів України дають підставу висловити припущення щодо етіології недуги, які наразі проходять перевірку. Так, з огляду на морфологічні особливості виділень із ран на шкірі та випорожнень, зокрема існування патогномонічних утворень у вигляді плазмодія, волокнистих структур і спор як проявів фазності біологічного циклу збудника, ми схиляємося до думки про його належність до патогенних грибів родини слизньовиків – Dictyostelium discoideum. Таке припущення ми зробили через тотожність морфологічних, культуральних і патогенних характеристик виявлених патогномонічних утворень із зазначеним збудником міксомікозу [10, 11]. D. discoideиm – гриби з родини міксоміцетів, групи невизначеного таксономічного положення. Розвиваються за стадіями: плазмодійною, яка споживає бактерії, і багатоклітинною (плодове тіло), що формується внаслідок групування плазмодіїв. Гриби утворюють спори для розмноження та розселення.
Епідеміологію нової хвороби досліджено недостатньо. Основні ланки епідемічного процесу (джерело збудника, механізм його передачі та сприйнятливість людського організму) ще не встановлено. Проте все частіше з’являються повідомлення про групові та родинні спалахи захворювання. Наприклад, відомий бейсболіст з Оклахоми (США) повідомив, що крім нього захворіли його дружина та троє дітей [12].
Хвороба не має чіткого нозологічного визначення, дехто з лікарів не визнає її самостійного існування. Разом з тим, у пацієнтів не важко виявити специфічний матеріальний субстрат, описаний нами вище. Тому стверджувати, що це психічне захворювання, не можна.
Безумовно, найпроблемнішим залишається питання лікування хворих, передусім через обмеженість сучасних уявлень про походження збудника. Проте навіть на підставі набутих знань і отриманого досвіду можна сформулювати попередні концептуальні засади лікувальної тактики. Так, загальний характер її, орієнтований на оптимізацію провідних функцій ураженого інфекційною недугою організму, в цілому мало чим відрізняється від подібних ситуацій, зініційованих будь-яким іншим збудником (зміцнення неспецифічної резистентності організму, стимуляція імунної системи, призначення антимікробних засобів широкого спектра, психотерапевтичних, гіпосенсибілізувальних та інших патогенетичних і симптоматичних засобів).
Доктор Метьюз [13] стверджує, що вилікував себе і кількох пацієнтів за допомогою препарату Nutra Silver – розчину з наночастинками срібла. Але не всім хворим він допоміг. Автор пропонує придбати препарат через сайт компанії й закликає медиків розробити різні варіанти цього засобу.
Проведення специфічного протипаразитарного лікування залежить від походження патогена, яке визначають, власне, біологічні, фізико-біологічні, фізико-хімічні та інші властивості.

Не випадково значну зацікавленість викликають надзвичайна поширеність патогена в довкіллі, його висока адаптаційна здатність і деструктивна агресивність щодо природних і синтетичних полімерних волокон. Саме це, на наш погляд, пояснює цікавість до обговорюваного патогена з боку провідних дослідних центрів світу. Не в останню чергу це пов’язано з наявністю у структурних елементах патологічного утворення, як вже було зазначено, сполук із рідкокристалічними та фотонно-кристалічними властивостями [14, 15]. Очевидно, цим можна пояснити в цілому позитивні спроби застосувати проти патогена фізичні чинники (термічні, електричний струм, імпульс електромагнітного поля, когерентне випромінювання, поляризоване світло тощо). Наведені міркування виходять за межі традиційної медицини, а саме мікробіології та паразитології, і стосуються переважно фундаментальних наук, зокрема фізики, хімії високомолекулярних сполук, кібернетики, фотобіології, квантової хімії тощо.

Наводимо власне спостереження за двома пацієнтами з п’яти, яким було встановлено діагноз хвороби Моргелонів.
Клінічні випадки
Хвора А., 37 років, хворіє з 2005 р., коли зненацька з’явилися свербіж і темні плями на шкірі обличчя з припуханням, а згодом – виразкуванням. Ці зміни супроводжувались відчуттям пересування якихось «дрібних істот».
Із підозрою на токсокароз була госпіталізована в інфекційне відділення районної лікарні. Однак наявність цього гельмінтозу не було підтверджено, натомість запідозрено шизофренію. Безсистемно вживала антигельмінтні препарати. Таке лікування виявилося неефективним. У хворої порушився сон (безсоння), розвинулися депресивні розлади, з'явилася виражена слабість, почали виникати суїцидальні думки.
Деяке полегшення відчувала під час багатогодинного перебування у ванні з теплою водою і додаванням пшеничного борошна. Такі процедури робила щодня, на що витратила багато мішків борошна.
Гнояки виникали в різних ділянках тіла, із них (зі слів хворої) виходили темні нитки. Жмут цих ниток легко діставала за допомогою ін’єкційної голки. З часом деякі гнояки загоїлись, на їх місці залишилися депігментовані плями та рубці різної форми і величини, кілька великих келоїдних рубців.
Вперше оглянута нами в березні 2009 р. Під час фізикального обстеження змін з боку різних органів і систем не виявлено. Загальні аналізи крові, сечі та копрограма – в нормі. Субстрат із гнояка було досліджено в паразитологічних лабораторіях Тернопільської обласної санепідемстанції і клініки Харківської медичної академії післядипломної освіти: наявність гельмінтів заперечено.
У липні 2009 р. за допомогою методики поляризованої флуоресценції в субстраті з гнояка виявлено характерне м’ясоподібне утворення та різнокольорові волокна. Так вперше було встановлено діагноз хвороби Моргелонів.
Призначено розчин іонізованого срібла всередину та примочки з нього на рани. Позитивний ефект спостерігали вже через 2 тиж. Стійке поліпшення настало через 4 міс такого лікування: значно поліпшився загальний стан, нормалізувався сон, зникли прояви інтоксикації. На сьогодні пацієнтка почуває себе задовільно, отримує лікування за методами хірургічної пластики та косметології.
Хворий М., 46 років, звернувся на кафедру інфекційних хвороб з епідеміологією Тернопільського медичного університету в березні 2010 р. Захворів півроку тому. Скаржився на появу на спині, сідницях, нижніх кінцівках і обличчі ущільнень різної форми та розміру (діаметром до 5-10 см) з відчуттям печіння, свербежу та повзання мурахів. Час від часу ці прояви ставали нестерпними, а аналгетики та протисвербіжні засоби не допомагали.
Хворий зазначає прогресування недуги, розвиток хронічного безсоння, вираженої слабості з втратою працездатності. Залишив роботу слюсаря, з’явилися думки про самогубство.
Больові та інші відчуття мігрують, нерідко в очне яблуко та ділянку відхідника. Місцеві психіатри запідозрили шизофренію. Однак призначене відповідне лікування виявилося неефективним. Хворому було встановлено групу інвалідності.
Ділянки шкіри, що турбували найбільше, припікав праскою. Після термічної травми наставало значне полегшення, але згодом свербіж і печіння посилювалися в інших місцях. Систематично змащував уражені місця настоянкою йоду, приймав ванни зі слабким розчином калію перманганату, проте все це виявлялося марним. Отримав кілька курсів лікування альбендазолом ex juvantibus.
Під час обстеження (загальний аналіз крові, сечі, копрограма, рентгеноскопія органів грудної клітки, УЗД-дослідження тощо) патологічних змін не виявлено. З рани, що відкрилася в підочноямковій ділянці, отримано субстрат, в якому за допомогою поляризованої флуоресценції виявлено патогномонічну ознаку хвороби Моргелонів: волокна та спори з характерним яскравим світінням.
Було призначено лікування іонізованим сріблом. Через місяць стан хворого поліпшився: частина ущільнень зникла, решта – зменшилася, інтенсивність печіння знизилася, проте зрідка посилювалась, сон майже нормалізувався, поліпшився настрій. Через 2 міс стан хворого значно покращився: зникло відчуття повзання мурахів. Продовжує лікування.
Отже, невпинне збільшення кількості хворих на зазначену недугу потребує нагального з’ясування її етіології й епідеміології, поглибленого дослідження патогенезу та розробки високоефективних методів лікування і профілактики. Також доцільним є ознайомлення якомога більшої кількості лікарів із хворобою Моргелонів.

Література
1. Андрейчин М.А., Бігуняк В.В., Дем’яненко В.В. Загадкова хвороба Моргелонів // Матеріали Конгресу до 122-річчя від народження Л.В. Громашевського. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2009. – C. 12-13.
2. Harvey W.T., Bransfield. R.C., Mercer D.E., Wright A.J., Ricchi R.M. and Leita M.M. Morgellons disease, illuminating an undefined illness: a case series. Journal of Medical Case Reports 2009; 3: 8243 doi: 10.4076/1752-1947– 3 – 8243.
3. Grimson M.J., Higler C.H., Blanton R.L. Cellulose microfibrils, cell motility, and plasma membrane protein organization change in parallel during in culmination in Dictyostelium discoideum. Journal of cell Science 1996; 109: 3079-3087.
4. Светин С. Вести. 2009. – № 25 (826). 18.06. http:/paranormal-news.ru/publ/7-1-0-1461
5. Wymore R.S. Statement of Morgellons disease: Center for the Investigation of Morgellons Disease, OSU-CHS. www.thenmo.org;
http://www.cherokeechas.com/OSU_CHS_July2009.pdf
6. Смулевич А.Б., Концевой В.А., Дороженок И.Ю. и др. Дерматозойный (зоопатический) бред // Психиатрия и психофармакотерапия. – 2004. – № 6 (6). – С. 267-270.
7. Axelrod D. Carbocyanine dye orientation in red cell membrane studied by microscopic fluorescence polarization. Biophys. J 1979; 26: 557-574.
8. Иваницкий Г.Р., Кринский В.И., Морнев О.А. Автоволны: новое на перекрестках наук // Кибернетика живого. Биология и информация. – М: Наука, 1984.– С. 24-37.
9. Шабанов В.Ф., Ветров С.Я., Шабанов А.В. Оптика реальных фотонных кристаллов. Жидкокристаллические дефекты, неоднородности. – Новосибирск: Изд-во СО РАН, 2005. – 209 с.
10. Hall A, Franke J, Faure M, Kessin R. The role of the cyclic nucleotide phosphodiesterase of Dictyostelium discoideum during growth, aggregation, and morphogenesis: overexpression and localization studies with the separate promoters of the pde. Biol 1993; 157: 73-84.
11. Functional studies of phototaxis in Dictyostelium discoideum/ Mutants inaugural-dissertation zur Erlangung des Doktorgrades der Mathematisch-Naturwissenschaftlichen Fakultаt der Universitаt zu Koln vorgelegt von Nandkumar Krishna Khaire aus Solapur. – Indien, 2003. – 103 р.
12. http://www.paranormal-news.ru/publ/7-1-0-146
13. http://www.rosinvest.com/news/281949
14. Дем’яненко В.В., Бігуняк В.В., Андрейчин М.А. До аналізу феномену «волокнистості» імовірного збудника хвороби Моргелонів // Матеріали Конгресу до 122-річчя від народження Л.В. Громашевського. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2009. – C. 62-63.
15. Gezelius K., Ranby B. Morphology and fine structure of the slime mold Dictyostelium discoideum. Exp.Cell Res 1957; 12: 265-289.

Наш журнал
в соцсетях: